Херсонщина — це два береги. Розділені Дніпром, але нероздільні серцем.
Херсонщина — це два береги. Розділені Дніпром, але нероздільні серцем.
Три роки тому правобережжя зустріло українських захисників і знову заговорило голосом свободи.
Це був день, коли надія перемогла страх, коли люди обіймали своїх визволителів крізь сльози.
Сьогодні, у третю річницю, ми дякуємо кожному, хто наближав і наближає ці моменти:
тим, хто служить,
хто волонтерить,
хто рятує, навчає, підтримує,
хто щодня працює, щоб Україна вистояла й перемогла.
Але й сьогодні велика частина Херсонщини, зокрема наша громада, залишається в тимчасовій окупації.
Це біль. Це очікування. Це нескінченна віра.
Ми знаємо:
як Херсон зустрів український прапор — так зустрінуть його і наші села й міста.
Світло обов’язково повернеться.
Ми повернемось додому.
Ми відбудуємося.
Ми знову будемо разом — у вільній Херсонщині, у вільній Україні.
Херсонщина тримається.
І ми тримаємось заради майбутнього без війни, без розлуки, без страху —
майбутнього, де знову сміються діти, працюють школи, збираються родини, живе життя.
