Гендерна рівність – це шлях до справедливого світу
У 2005 році Україна зробила сміливий і стратегічно важливий крок — закріпивши на рівні закону принципи гендерної рівності. Цей Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» став наріжним каменем змін, які відкрили двері до нових можливостей для жінок і чоловіків в усіх сферах життя.
Законодавчий поступ у галузі гендерної рівності в Україні тривав у період IV–VI скликання Верховної Ради, хоча значний прогрес був лише на папері. На початку 2000-х жінки в парламенті становили лише 5,5%, що ускладнювало реальне впровадження змін. Активне жіноче громадянське суспільство, зокрема організації «Союз українок» і «Жіноча Громада», активно піднімало питання дискримінації жінок, що сприяло політичним змінам.
Завдяки їхній діяльності у 2003 році Верховна Рада ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію дискримінації щодо жінок. 2004 року відбулися парламентські слухання, присвячені становищу жінок в Україні, що стало важливим кроком до визнання гендерної рівності як головного напрямку законодавчої політики.
Закон відкрив нові можливості для змін, зокрема через створення у 2011 році міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості», яке стало важливим кроком у подоланні політичних бар'єрів і забезпеченні гендерної рівності.
Протягом наступних років було ухвалено ряд законів, які зміцнили позиції жінок у боротьбі за права, зокрема Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» у 2012 році та Закон «Про протидію торгівлі людьми».
Ці законодавчі зміни стали основою для подальшого руху до гендерної рівності в Україні. Однак боротьба за рівні права ще не завершена і продовжується через нові ініціативи, вдосконалення законів і підтримку громадських організацій.
Справжнім проривом стало ухвалення у 2017 році Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Він уперше ввів кримінальну відповідальність за домашнє насильство, запровадив обмежувальні приписи для кривдників та створив систему допомоги постраждалим. У 2018 році парламент вніс зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів, криміналізувавши сексуальні домагання та примус до шлюбу. Запровадження цих норм супроводжувалося активною роботою експертів і громадських організацій, що сприяло підвищенню обізнаності суспільства щодо проблеми насильства та прав жінок.
У цей період посилилася й інституційна підтримка. Була створена посада Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, ухвалено Національний план дій «Жінки, мир, безпека» на виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325, а також розпочато практичні кроки до ратифікації Стамбульської конвенції. Це стало доказом, що Україна вже не уникає теми гендерної рівності, а намагається будувати системну політику. Крім того, зростала роль аналітичних центрів і наукових досліджень у підготовці законодавчих ініціатив, що робило підходи до гендерної політики більш обґрунтованими та стратегічними.
