Як підтримати людину, що пережила полон: Поради з розуміння та спілкування
Переживши полон, людина проходить через надзвичайно травматичний досвід, який залишає глибокі психологічні та емоційні відбитки. Якщо у вашому оточенні є така людина, важливо знати, як правильно спілкуватися та надавати підтримку, щоб не завдати ще більшої шкоди. Ось кілька порад, які допоможуть вам у цьому.
1. Наберіться терпіння та будьте готові слухати.
Найважливіше – це створити безпечне середовище, де людина відчуватиме, що її слухають без осуду. Не квапте її ділитися своїм досвідом, дозвольте їй говорити у своєму темпі, коли вона буде готова. Це може бути довгий і складний процес.
2. Уникайте фраз, що мінімізують біль або знецінюють досвід.
Ніколи не кажіть: "Забудь про це", "Тобі пощастило, що ти вижив", "Іншим було гірше" або "Будь сильним". Такі фрази лише посилюють почуття провини, сорому та ізоляції. Замість цього використовуйте фрази, що виражають співчуття та визнання їхнього досвіду: "Я навіть не можу уявити, через що ти пройшов", "Мені шкода, що тобі довелося це пережити".
3. Визнайте та підтвердіть їхні почуття.
Нормально, якщо людина відчуває гнів, страх, смуток, розгубленість або навіть оніміння. Скажіть їй: "Це цілком нормально відчувати те, що ти відчуваєш", "Твої емоції виправдані після всього, що сталося". Це допоможе їй зрозуміти, що вона не "божевільна" і її реакції є природними наслідками травми.
4. Пропонуйте конкретну, практичну допомогу, а не порожні обіцянки.
Замість загального "Якщо тобі щось потрібно, скажи", спробуйте запропонувати щось конкретне: "Може, мені сходити з тобою в магазин?", "Я можу допомогти з дітьми, якщо тобі потрібно відпочити", "Я можу приготувати обід". Це показує вашу щиру турботу і знімає з них тягар просити про допомогу.
5. Будьте уважні до тригерів.
Певні звуки, запахи, місця або слова можуть викликати спогади про полон і спровокувати панічні атаки або флешбеки. Спробуйте дізнатися, що є тригерами для людини, і по можливості уникайте їх. Якщо це неможливо, будьте поруч, щоб допомогти їй повернутися до реальності.
6. Поважайте їхню потребу в приватності та особистому просторі.
Деякі люди можуть відчувати потребу в усамітненні та особистому просторі після полону. Не сприймайте це на свій рахунок. Дайте їм зрозуміти, що ви поруч, коли вони будуть готові до спілкування, але не нав'язуйте свою присутність.
7. Заохочуйте звернення за професійною допомогою.
Якщо ви бачите, що людина має тривалі проблеми зі сном, харчуванням, концентрацією, або проявляє ознаки депресії чи ПТСР, делікатно заохочуйте її звернутися до психотерапевта або психолога, який спеціалізується на травмах. Запропонуйте допомогу в пошуку фахівця або навіть супроводжуйте її на першу зустріч.
8. Піклуйтеся про себе.
Підтримка людини, яка пережила полон, може бути емоційно виснажливою. Не забувайте піклуватися про своє власне психічне здоров'я. Розмовляйте з кимось, кому довіряєте, зверніться за професійною допомогою, якщо відчуваєте, що це необхідно, і дозвольте собі відпочивати.
Пам'ятайте, що шлях до одужання після полону є індивідуальним і може зайняти багато часу. Ваша підтримка, терпіння та розуміння є безцінними для людини, яка пережила цей жахливий досвід.
« повернутися до розділу «Простір ветерана та військовослужбовця»
