ПТСР У ДІТЕЙ: ЯК РОЗПІЗНАТИ ТА ДОПОМОГТИ ПІСЛЯ ТРАВМИ
У сучасних умовах війни, вимушених переїздів, втрат і життя під постійною небезпекою діти часто стикаються з подіями, що глибоко травмують їхню психіку.
Такі переживання можуть призвести до посттравматичного стресового розладу (ПТСР) — серйозного стану, який потребує уважності, турботи й підтримки дорослих.
🔹 ЩО ТАКЕ ПТСР?
Посттравматичний стресовий розлад — це реакція на подію, яка викликала сильний страх, безпорадність або відчуття загрози життю.
У дітей ПТСР може проявлятися не словами, а через поведінку, ігри, малюнки чи фізичні скарги.
ОСНОВНІ СИМПТОМИ:
Повторне переживання травми: нав’язливі спогади, нічні жахи, малюнки з травматичними сюжетами.
Уникання: небажання говорити про подію, уникання місць або людей, що нагадують про неї.
Підвищена збудливість: дратівливість, проблеми зі сном, гіперактивність, спалахи гніву.
Психосоматичні прояви: біль у животі, головний біль, втрата апетиту без фізичних причин.
Регрес у поведінці: повернення до дитячих звичок — смоктання пальця, енурез, страх залишатися самому.
ЯК ВІДРІЗНИТИ ВІД НОРМАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ НА СТРЕС?
Після травматичних подій тимчасова тривога чи страх — це нормально.
Але якщо симптоми тривають понад місяць, заважають навчанню, спілкуванню або повсякденному життю — це сигнал звернутися по допомогу до дитячого психолога чи психотерапевта.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ:
Створіть відчуття безпеки.
Спокійна атмосфера й чіткий розпорядок дня допомагають дитині відчути стабільність.
Не змушуйте говорити.
Дозвольте дитині висловлювати почуття через гру, малювання чи розмови, коли вона буде готова.
Поясніть, що її реакції нормальні.
Дитина має знати, що не винна в тому, що сталося, і має право відчувати страх або сум.
Підтримуйте соціальні зв’язки.
Спілкування з друзями, родиною, участь у спільних активностях сприяють зціленню.
Зверніться до фахівця.
Професійна допомога — арттерапія, ігрова або когнітивно-поведінкова терапія — допоможе дитині поступово відновитися.
ВАЖЛИВО:
Дитина не скаже прямо: «У мене ПТСР», але її поведінка може розповісти про біль і страх.
Найкраще, що можуть зробити дорослі — бути поруч, слухати й підтримувати.
ПТСР — це не вирок.
За турботи, любові та правильного підходу дитина здатна знову відчути безпеку, довіру й радість життя.
