Пам’ятаймо полеглих, шануймо живих!
В історії кожного народу є, не тільки світлі, але й трагічні дати, події. Ось уже 32 роки, в ці пам’ятні лютневі дні по всій Україні зустрічається громадськість, щоб вшанувати пам'ять кожного із своїх земляків, воїнів, які не повернулись в свій рідний дім із Афганістану, людська пам'ять змушує замислитись знову і знову над тими далекими подіями.
15 лютого в день вшанування учасників бойових дій на території інших держав до пам’ятних знаків на честь загиблих воїнів – афганців зібрались керівники Верхньорогачицької громади, щоб покласти квіти та вшанувати пам’ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим, хоча і з пораненою душею.
У заході взяли участь селищний голова Коротун Світлана, заступник селищного голови Безрідній Дмитро, голова районної державної адміністрації Ларченко Євген, перший заступник голови районної державної адміністрації Биков Віталій, заступник голови районної державної адміністрації Нестеренко Світлана, керівник апарату районної державної адміністрації Ремезков Олександр.
Та війна для нас тривала 3340 пекучих та тривожних діб. Минають роки, та й досі не притупилися душевні страждання від втрат у рідних, у колишніх воїнів-інтернаціоналістів, які бережуть пам'ять про події тих років та своїх бойових побратимів. Це не лише незагоєна рана, це – засторога на майбутнє.
Давно відгриміла афганська війна,
А мати стоїть біля хати,
Чекає в надії, як завжди сумна,
Рідненького сина солдата.
Не дочекалися до рідної домівки й нашого земляка: Едуарда Іванченка. Молодий хлопець йшов туди не за орденами і медалями - він свято вірив, що виконує інтернаціональний обов’язок.
Кожна війна – це лихо, трагедії, смерті. З глибокою шаною згадуємо сьогодні всіх, хто загинув під час виконання свого військового обов'язку за межами України. Пам’ятаємо ветеранів, вшановуємо тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують!
